У Миколаєві 28 грудня 2020 року відому журналістку Олександру Ментель нагородили орденом ВГО "КРАЇНА" «За розбудову України» №657.

Вона описала свої емоції з цього приводу:

— Мої несподіванки високосного 2020 року — не тільки неприємності. Коли тобі вручають орден — емоції дуже приємні… Сьогодні, буквально за три дні до Нового 2021 Року, мене чекав справжній сюрприз: нагородження орденом «За розбудову України». Колеги «тримали інтригу» до останнього. І буквально у перші хвилини педагогічної ради, коли ти раптом бачиш на екрані своє ім`я, і тебе запрошують до сцени — охоплює елементарна розгубленість: мабуть, щось переплутали?.. Натомість, щира злива оплесків колег, дарує ще більш приємну та незабутню хвилю радісних емоцій… Я у журналістиці 35 років. Працювала у редакціях двох обласних газет, редактором районної газети, власкором парламентської газети «Голос України» у Миколаївській області. 

Чимало перемог у професійних конкурсах, але те, що рідна Миколаївська ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка, де я зараз працюю з творчою учнівською молоддю, представила саме до нагороди «За видатні заслуги та наполегливу працю, сумлінне та бездоганне служіння українському народу, спрямовані на розвиток і утвердження суверенітету Держави», — розчулило мало не до сліз… Для мене, як для журналіста, завжди мали і мають глибокий смисл слова служіння Україні. Хотілося б процитувати Ліну Костенко (із її виступу «Якщо самі ще не осмислили, то чого хочемо від світу?» (вручення літературної премії. Вашингтон, Джорджтаунський ун-т, 1990 р.): «Я не знаю, хто, коли й кого нагородив уперше. Мабуть, це було давно. І яка це була нагорода — священний камінчик, золота бляшка чи зуб акули? У стародавніх греків — лавровий вінок. У фінікійців, здається, перстень. Знаю тільки, що з давніх-давен були і є нагороди, так би мовити, двох категорій: нагороди нечесні, що заохочують служити владам, і нагороди почесні, за справжні заслуги перед суспільством. Ті перші сипались щедро, і часто з рук неправедних. Ті другі завжди приходили з запізненням, а часом і посмертно… Досить згадати хоча б трьох славетних поетів — Данте, Петрарку і Торквато Тассо. Всі знають знаменитий портрет Данте з лавровим вінком на голові. Важко собі уявити цю горду голову без лаврового вінка. А одначе живий Данте не був увінчаний цим лавровим вінком, це прималював йому Рафаель, вже на посмертному портреті. Петрарка теж так і не дочекався гідного визнання. І з гніву, з образи за поезію, за поетів він сам собі поклав на свою втомлену голову лавровий вінок — не з марнославства, а щоб не була понижена в очах людства велич поетичного генія. Торквато Тассо так і збожеволів, зацькований, прикутий ланцюгом до ліжка, і лавровий вінок йому , вже мертвому, поклали на груди…» Подвижництво заради розбудови України — Україна у серці, якому ти залишаєшся послідовним все життя. 

Джерело  izvestia.nikolaev.ua

Інформацію надав Малахов Андрій

Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua

Замовити продукцію ВТО "ОРДЕН"