ВТО ОРДЕН | «Жіноче обличчя» Залізного Хреста

«Жіноче обличчя» Залізного Хреста

Навряд чи знайдеться небайдужа до історії людина, яка б не чула про найпочеснішу німецьку бойову нагороду – Залізний Хрест. Ця відзнака стала символом і невід`ємною часткою образу німецького вояка у війнах ХІХ-ХХ століть. Навіть зараз, попри те, що історія Залізного Хреста як дієвого інструменту державної нагородної політики зупинилася ще навесні 1945 року, його стилізоване зображення використовується як розпізнавальний знак на бойовій техніці Бундесверу та присутнє на емблемах низки військових частин. Історія Залізного Хреста часто привертала увагу дослідників, тож, здавалося, є досконало вивченою. Але, завдяки стереотипам, за лаштунками лишалося питання відзначення цією суто бойовою жінок – особливо під час останньої світової війни…

Ідеологія націонал-соціалізму відводила німецькій жінці роль виключно домогосподарки, дружини та матері, залишаючи функції захисника чоловікові. Втім, реалії Другої світової війни досить швидко змусили владні інституції Третього Рейху переглянути ці пріоритети. Близько півмільйона німкень були залучені до служби у допоміжних формаціях війська – зв`язкових, адміністративних, медичних тощо. Попри те, що ці жінки ніколи не визнавалися комбатантами і не носили військових звань, характер їхньої служби нерідко наражав на смертельну небезпеку. В таких умовах чимало жінок здійснювало хоробрі, а часто й героїчні вчинки. Відповідно, військове командування не могло не відзначити очевидні прояви героїзму нагородами – зокрема, й найпочеснішою – Залізним Хрестом.

Зрозуміло, що з-поміж близько 3 мільйонів відзначених ІІ класом Залізного Хреста у 1939-1945 рр. кількадесят жінок виглядають досить скромно. На тлі близько 300 тисяч нагороджених І класом – заледве дві жінки. Але це – лише на перший погляд. Політика максимального дистанціювання жінок від зони бойових дій в перші роки війни зумовлювала повну відсутність нагороджень жінок Залізним Хрестом. Ситуація кардинально змінилася на завершальному етапі війни, коли масовані нальоти союзної авіації перетворили всю територію Німеччини на поле битви, а стрімкі наступальні дії сухопутних військ зрівняли поняття «фронт» і «тил». Союзницьким пілотам, які з захмарних височин бомбардували німецькі міста, було байдуже, що в останній рік війни близько третини персоналу зенітних батарей на території Рейху були жінками – переважно, вчорашніми школярками (в разі загибелі їхні смерті відносили до втрат не війська, а цивільного населення – то вже особливості тодішньої німецької статистики, яка дозволяла жінкам гинути поруч із солдатами, але позбавляла права на статус вояка). І, зрозуміло, далеко не завжди солдати країн антигітлерівскої коаліції усвідомлювали різницю між полоненим солдатом Вермахту і поневоленою жінкою-некомбатанткою, адже вона теж була в однострої…

Відсутність зброї та статусу військовослужбовців не рятували німецьких жінок від жахів війни. Нарівні з чоловіками вони опинялися в самому епіцентрі бойових дій на фронті, зазнавали нападів партизан і повстанців, нальотів авіації і важких втрат. Як приклад, можна навести епізод, коли 11 лютого 1943 р. частини радянського 4-го гвардійського танкового корпусу несподіваним кидком захопили важливий вузловий населений пункт Червоноармійське (нині – м. Покровськ) в сучасній Донецькій області України. Перш ніж 19 лютого радянське угруповання, що прорвалося, було знищене, а місто відбите німецькими військами, військовослужбовцями Червоної армії в ньому було вбито понад 600 військовополонених, медсестер Червоного Хреста і помічниць служби зв'язку. Згідно зі свідченнями взятого в полон командира зенітної батареї 14-ї гвардійської танкової бригади лейтенанта Сорокіна, ініціював скоєні злочини політвідділ згаданої бригади.

Вочевидь, жінки-службовиці допоміжних формацій Вермахту не визнавалися гідними ставати в одну лаву поруч з солдатами-чоловіками – відповідно до тодішніх стереотипів, але ж, водночас, не мали шансів на милосердне ставлення з боку супротивника – вони вбачали в них беззаперечних ворогів.

Цей короткий нарис не має на меті детально розповісти про обставини кожного нагородження німкень та жінок-громадянок союзних Німеччині держав Залізними Хрестами. Далеко не всі з них знаходять документальне підтвердження – наразі майже половина з них відображена лише у газетних публікаціях. Спробуємо лише систематизувати наявну у різних джерелах та публікаціях інформацію про таких жінок.

Жінки, щодо котрих є відомості про нагородження Залізним Хрестом І класу

Ганна Райч / Hanna Reitsch (29.03.1912 – 24.08.1979). Нагороджена 05. 11.1942 р. Льотчиця-випробувальниця Люфтваффе, дипломований інженер, пілот-командир повітряного корабля. Відзначена також Комбінованим знаком пілота-спостерігача у золоті з діамантами. Польский дослідник Крістоф Гейслер наводить спогади Ганни Райч, де вона повідомляє, що наприкінці квітня 1945 р. Адольф Гітлер оголосив про її нагородження Лицарським Хрестом Залізного Хреста. Втім, документально це нагородження не підтверджується.
Ельзa Гроссманн / Else Großmann. Відомості про нагородження опубліковані наприкінці 1944 р. – на початку 1945 р. Повідомлення про нагородження було опубліковане у газеті «Полярний кур`єр» (Polar-Kurier), яка виходила в окупованому норвезькому місті Тромсьо, 4 січня 1945 р. Пошуки інших документів, які б підтвердили факт нагородження, успіхів не мали, тож це нагородження справедливо вважається сумнівним.

Жінки, щодо котрих є відомості про нагородження Залізним Хрестом ІІ класу

Ганна Райч / Hanna Reitsch. Нагороджена 28.03.1941 р.
Ельфріде Внук / Elfriede Wnuk (15.02.1916 – 16.08.1999). Нагороджена 19.09.1942 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста, 509-й польовий шпиталь. Під час нальоту радянської авіації отримала важкі поранення, які призвели до ампутації ноги. Відзначена також медаллю «За зимову кампанію на Сході 1941-1942 рр.» та Знаком за поранення у сріблі.
Марга Дросте / Marga Droste (09.04.1915 - ?). Нагороджена восени 1942 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста. За порятунок поранених зі шпиталю у Вільгельмсхафені під час бомбардування Королівськими повітряними силами, під час котрого сама отримала поранення.
Мелітта графиня Шенк фон Штауффенберг / Melitta Gräfin Schenk von Stauffenberg (09.01.1903 – 08.04.1945). Нагороджена 22.01.1943 р. Льотчиця-випробувальниця Люфтваффе, дипломований інженер, пілот-командир повітряного корабля. Попри єврейське походження (її дід по лінії матері був хрещеним юдеєм, вихідцем з одеських міщан), отримала нагороди і визнання. Відзначена також Комбінованим знаком пілота-спостерігача у золоті з діамантами. Невістка Клауса фон Штауффенберга – організатора замаху на Гітлера 20 липня 1944 р. Загинула 8 квітня 1945 р., коли її літак було збито американськими пілотами.
Ганні Вебер / Hanny Weber. Нагороджена наприкінці 1942 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста, Африканський корпус. Відзначена за порятунок поранених у битві під Ель-Аламейном.
Геолінде Мюнх / Geolinde Münche. Нагороджена наприкінці 1942 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста, Африканський корпус. Відзначена за порятунок поранених у битві під Ель-Аламейном.
Магда Дархінгер / Magda Darchinger (20.06.1912 - ?). Нагороджена 1943 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста. За порятунок поранених під час нальоту радянської авіації на шпиталь, під час котрого сама отримала важкі поранення.
Грета Фок / Grete Fock (09.11.1897 - ?). Нагороджена 10.04.1943 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста, Африканський корпус, 200-й польовий шпиталь. Відзначена кількома медалями.
Ільзе Шульц / Ilse Schulz (12.11.1913 – 16.10.1991). Нагороджена 12.04.1943 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста, Африканський корпус, 200-й польовий шпиталь. Відзначена кількома медалями та Знаком за поранення.
Лізелотте Хензель / Liselotte Hensel. Нагороджена 1943 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста.
Пані Хольцманн / Frau Holzmann. Нагороджена у серпні 1943 р. Генерал-гауптфюрерін Німецького Червоного Хреста.
Ельфріда Гуня / Elfriede Gunia. Нагороджена 09.03.1944 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста.
Ілзе Дауб / Ilse Daub. Нагороджена 09.03.1944 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста.
Ганна Гунхільд Мокснес / Anne Gunhild Moxnes (09.11.1914 – 1994). Медсестра Норвезького Червоного Хреста. Перша іноземка, відзначена Залізним Хрестом 1939-1945 рр. Нагороджена за те, що під час масованого авіаційного нальоту на Таллінн в березні 1944 р. винесла з палаючої будівлі шпиталю кількадесят поранених.
Елізабет Потрц / Elisabeth Potrz (12.06.1917 - ?). Нагороджена 03.02.1945 р. Доктор медицини Німецького Червоного Хреста.
Рут Раабе / Ruth Raabe. Нагороджена 03.02.1945 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста.
Грета Графенкамп / Greta Grafenkamp. Нагороджена 17.02.1945 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста.
Оттілія Стефан / Ottilie Stephan (1926 - ?). Нагороджена 22.02.1945 р. Доброволиця. Ймовірно, наймолодша з жінок, відзначених Залізним Хрестом.
Урсула Кьогель / Ursula Kogel. Нагороджена 01.03.1945 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста.
Лені Сталінек / Leni Stalinek. Нагороджена 05.03.1945 р. Доброволиця.
Хільдегард Вольни / Hildegard Wollny. Нагороджена 05.03.1945 р. Штабова помічниця.
Аліса Бендіг / Alice Bendig. Нагороджена 06.03.1945 р. Помічниця Вермахту.
Хільдегард Боллгардт / Hildegard Bollgardt. Нагороджена 06.03.1945 р. Помічниця Вермахту.
Лізелотте Шлоттербек / Lieselotte Schlotterbeck. Нагороджена 08.03.1945 р. Помічниця Німецького Червоного Хреста.
Люція Лефевр / Lucia Lefever (07.09.1925 - ?). Нагороджена 10.03.1945 р.
Ельфріда Мут / Elfriede Muth. Нагороджена 18.03.1945 р. Медсестра Німецького Червоного Хреста.
Рона фон Цоерн / Rohna von Ceuern. Нагороджена 22.03.1945 р. Помічниця Німецького Червоного Хреста.
Ганна Волльшютц / Anna Wohlschütz. Нагороджена 22.03.1945 р. Помічниця Німецького Червоного Хреста.
Доктор Лемке / Dr. Lemke. Нагороджена у квітні 1945 р. Співробітниця Імперської служби праці (RAD).
Маргарете Хірсекорн / Margarete Hirsekorn. Нагороджена у квітні 1945 р. Телефоністка.
Ганна Гунгільд / Anne Gunhild. Нагороджена у квітні 1945 р. Медсестра Норвезького Червоного Хреста, 5-а танкова дивізія Військ СС «Вікінг». Помічниця Німецького Червоного Хреста. Фламандська доброволиця, відзначена за звитягу при обороні Бреслау.
Марта Клемен / Marta Clement (18.01.1922 – 14.04.1982). Нагороджена у квітні 1945 р. Помічниця Німецького Червоного Хреста. Фламандська доброволиця.
Еріка Штольберг / Erika Stollberg. Нагороджена у травні 1945 р. Доброволиця.
Ліліан Соренсен / Lilian Sorensen (1925 - ?). Нагороджена навесні 1945 р. Данська доброволиця, відзначена за звитягу при обороні Бреслау.

Справедливості заради, потрібно згадати й факт відмови жінки від нагородження Залізним Хрестом – так вчинила фінська медсестра Діна Полякофф, мотивуючи це своїм єврейським походженням.

Заслуговує на увагу й практика носіння Залізного Хреста та стрічки до нього відзначеними жінками. Оскільки нормативні документи просто не передбачали носіння відзнак на жіночому одязі, нагороджені жінки носили їх на власний розсуд – зазвичай, випускаючи стрічку з хрестом з-під клапану кишені кітеля. Стрічку ж носили або навскіс на лівій вилозі або горизонтально на форменій сукні.

Підсумовуючи, слід зауважити, що жінки, залучені до допоміжної служби у військових формаціях Німеччини, гідно виконували свій обов`язок – попри відсутність адекватного правового статусу. Виявляючи хоробрість, вони відзначалися найвищими бойовими нагородами – зокрема, й Залізним Хрестом.

Ілюстрації