Після невеличкої перерви ми знову повертаємося до започаткованої «Моментами» серії публікацій про історію нагород української міліції. Наш новий нарис – про три відомчі відзнаки, засновані наприкінці 1990-х років: «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності», «За сприяння органам внутрішніх справ України» і «За розвиток науки, техніки та освіти». Споріднює їх той факт, що кожна з трійці початково встановлювалася як премія МВС. Її лауреати отримували грошову винагороду, «підкріплену» відповідним знаком. З часом же металеві «додатки» еволюціонували у самостійні заохочувальні відзнаки і саме в такому статусі ввійшли до цьогорічного наказу МВС, яким визначено новий перелік міліцейських нагород.

    Крім того, об’єднує «учасників» згаданого «тріо» ще декілька спільних рис. Так, путівку в життя їм усім дав генерал-майор міліції І. Г. Кириченко, на той час заступник начальника Головного управління роботи з особовим складом – начальник управління освіти та науки МВС. Саме йому належить ідея щодо розробки та запровадження цих нагород, а дизайнерський проект премії «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності» взагалі народився повністю під його пером. (Автором інших двох знаків став відомий вітчизняний худож­ник-фалерист Л. І. Матяш, та про це – трохи нижче.) А ще обрана нами трійця суттєво відрізняється від усіх своїх попередників тим, що була створена для заохочення не власне працівників міліції, які щодня перебувають на передовій боротьби зі злочинністю, а тих людей, котрі всіляко допомагають їм у цій боротьбі. Для кого ж і навіщо призначалися названі нагороди, розглянемо детальніше на прикладі кожної з них.

   Першою світ побачила премія «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності», встановлена наказом МВС № 369 від 19 травня 1998 року:

Від самого початку її появі сприяла... відомча система освіти. Річ у тім, що розбудовувати цю систему активно допомагали іноземні колеги, які приїздили в Україну ділитися досвідом з віт­чиз­ня­ними вартовими порядку. Щоб належним чином винагородити їх за плідну співпрацю, на одній із нарад Кириченко запропонував запровадити відповідну відзнаку. Ця думка знайшла підтримку у керівництва МВС, тому очільник управління освіти та науки взявся активно втілювати її в життя. Він сам створив малюнок знака, який було оформлено у повноцінний дизайнерський проект завдяки тісній співпраці з фахівцями Львівського державного ювелірного заводу.

    У процесі роботи дещо змінилися окремі деталі нагороди, пояскравішали її кольори, але в цілому ескіз було схвалено. На підтвердження тому міністр Ю.Ф. Кравченко підписав згаданий вище наказ про заснування премії, де було визначено умови нагородження нею та опис, і знак розпочав свій шлях з паперу в метал. Забезпечувати цей процес доручили працівникам Державного інженерно-упро­ваджувального центру «Спецтехніка» МВС. Безпосередньо усіма питаннями займався старший науковий співробітник І. П. Юрченко під керівництвом начальника ДІУЦ В.О.Лоторєва.

   У червні 1998 року були вивчені можливості щодо виробництва серійної партії нагород на підприємстві ВАТ «Українські ювеліри», Банкнотно-монетному дворі, ПП «Скіф-2» та Львівському державному ювелірному заводі. Врешті-решт, саме останній структурі, пропозиції якої найбільше відповідали вимогам міністерства, доручили виготовлення знаків. Спочатку планувалося зробити 50 штук – до Дня Незалежності, потім ще 450 – до Дня міліції. Однак згодом другу частину партії зменшили до півсотні.

   Нова нагорода складалася з двох частин (див. фото). Верхня – п’ятикутна фігурна колодка, вкрита шовковою стрічкою з різнокольоровими смугами. На одній із них розміщувалася металева лаврова гілочка, яка, до речі, у процесі виготовлення зазнала певних змін через технологічну неможливість ЛДЮЗ виготовляти її згідно з ескізом. Нижня ж частина являла собою круглий золотавий медальйон, обрамлений дубовим листям, над яким кріпився стилізований хрест синього кольору. На ньому розміщувалося два восьмикутники із вміщеним у центрі схематичним зображенням земної кулі. На зворотному боці медальйона був напис «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності» українською та англійською мовами й номер відзнаки.
Згідно з положенням, лауреатами нової премії могли бути не лише іноземці, які надають допомогу ОВС України, а й віт­чизняні правоохоронці та інші особи, заохочувані за виняткові заслуги у боротьбі з міжнародною злочинністю, активну участь у миротворчих операціях тощо. Усім нагородженим, окрім громадян інших держав, виплачувалася одноразово грошова сума у розмірі 20 мінімальних заробітних плат.

Нині відзнакою удостоєно понад 800 лауреатів. Серед них, зокрема, п’ятеро працівників МВС та один представник прокуратури Російської Федерації, які допомогли українським колегам у березні 2009 року затримати у Санкт-Петербурзі розшукуваного грабіжника.

   Іншу ж премію – «За сприяння органам внутрішніх справ України» – чинні працівники міліції отримати не могли. Вона розроблялася суто для цивільних осіб, які надавали МВС дієву допомогу, зокрема, ма­тері­­ально-технічну. Така допомога була неоціненною у 1990-х, коли не тільки міліцейське відомство, а й уся країна переживала скруту. Тому міністерство вирішило на додаток до вдячних слів на адресу добровільних помічників вручати їм ще й пам’ятні нагороди. Але за тієї обставини, що заохочувати меценатів розробленими на той час «бойовими» відзнаками було нелогічно, Кириченко звернувся до керівництва МВС з пропозицією створити відзнаку «цивільну». Отримавши «зелене світло», він через начальника відділу державних нагород Адміністрації Президента В. М. Куценко вийшов на тоді вже автора кількох «військових» державних нагород Л.І.Матяша. 30 жовтня 1998-го той розпочав роботу над ескізом знака.

   Кінцевий варіант дизайнерського проекту з’явився у грудні того ж року. В основу нагороди було покладено восьмипроменеву зірку, яка композиційно поєднувалася з офіційною емблемою МВС, дубовим листям (символ неодноразового прояву сили, мужності та міці) й руко­стисканням (знак союзу, єднання, дружби). До неї ж «додавалася» фірмова фігурна колодка Матяша. 24 грудня знак схвалив міністр Кравченко, а 31 січня 1999-го він підписав наказ МВС № 70 «Про встановлення премії МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України»». Цікаво те, що на два дні раніше вийшов інший наказ МВС – «Про комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції», яким також було передбачено заснування зазначеної відзнаки.

   Усі практичні питання з «народження» знаків знову ж таки вирішувала «Спецтехніка». На початку лютого туди надійшов лист за підписом першого заступника Головного управління роботи з особовим складом Ю.П. Янчука з проханням забезпечити виготовлення 250 нагород. Спершу їх планували робити зі срібла, однак після низки підрахунків вирішили обмежитися некоштовними металами. Перші півсотні знаків побачили світ на тому ж Львівському державному ювелірному заводі у червні 2000 року. Їх виготовлення обійшлося міліцейському відомству в 11 тис. 250 гривень.

   Майже одночасно з роботою над згаданою нагородою тривало створення і її «колеги» – премії «За розвиток науки, техніки та освіти»: 

Своєю появою вона теж має завдячувати відомчій системі освіти. У ті роки ситуація склалася так, що для підготовки кваліфікованих кадрів потрібні були не менш кваліфіковані спеціалісти, котрих у міліцейські виші запрошували зокрема й з цивільних вузів. І саме згадана нагорода мала стати додатковим стимулом для роботи високопрофесійних викладачів у відомчих навчальних закладах. Її «хрещеним батьком» знову ж таки був І.Г.Кириченко, а автором дизайну – Л. І. Матяш.

   Від початку премія мала два ступені, однак нагрудні знаки до них різнилися тільки за кольором (для першого – золотавий, для другого – сріблястий) та кількістю смуг на колодці (див. фото). Основою нагороди слугувала дванадцятипроменева зірка, на якій розміщувалися накладні елементи: розім­кнутий лавровий вінок (знак слави і пошани), розкрита книга (символ знання, освіти), фрагмент коліщатка (символ техніки), знак атома (символ науки). Цікаво, наприклад, що в одному із перших ескізів Матяша освіту мав символізувати запалений смолоскип, а у знака атома було два кільця замість трьох. Оскільки відзнака переважно призначалася для людей цивільних, то до неї також було розроблено мініатюрний варіант, так званий фрачник.

   Навесні 1999-го ескіз знака схвалило керівництво міністерства і 20 травня того ж року вийшов наказ МВС № 400 «Про встановлення премії МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти»». Втілити нагороди у металі доручили вже відомому ЛДЮЗ, де у січні 2001 року й з’явилася перша партія знаків у кількості 300 штук: 100 першого ступеня, 200 – другого.

   Нині, як уже зазначалося, усі три премії перетворилися на відзнаки МВС. Змінився і їхній зовнішній вигляд. Так, «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності» отримала інший глобус та просічений вінок; «За сприяння органам внутрішніх справ України» одержала нову емблему МВС; «За розвиток науки, техніки та освіти» стала одного ступеня і набула золотавого «обличчя»:

Крім того, усі нагороди змінили фігурні колодки на звичайні відповідно до Указу Президента від 15 червня 2004-го. Більшість міліцейських відзнак, зокрема й вищезгадані, вже понад 9 років виробляють підприємства ВТО «Орден» та ТОВ «Герольдмайстер», завдяки зусиллям яких дизайн та якість виготовлених відомчих нагород посідає найвищі сходинки не тільки в українській, а й у світовій фалеристиці.

Олександр СОПОВ,
директор ВТО «Орден»,
Анна ТОРГОНЕНКО, «Моменти»
(за матеріалами книги «Історія нагород української міліції»)

imzak.org.ua

Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua

Замовити продукцію ВТО "ОРДЕН"