19 березня 2018 року в обласній філармонії презентували «Останній штрих минулого тисячоліття».

«Із тієї хати вийшов ти, в тій хаті народилась Україна!» - такі слова автор обрав девізом свого проекту - фотоальбому Народного художника України Володимира Козюка «Хата під стріхою.

За двадцять років Володимир Козюк знайшов понад 450 хат під стріхою, відвідавши близько 800 сіл. Більшість із них - у Вінницькій області.

- На час фотографування в кожній з цих хат проживали люди, - розповідає Володимир Козюк. - Це не була ностальгія, скоріше - збіг обставин, який дав можливість усвідомити, зрозуміти глобальне значення вже зникаючої хати під стріхою для українців, для України, та й, у першу чергу, для самого себе…

За словами художника, історичне минуле - це сила та неймовірний фундамент для майбутнього. Ці прадавні українські білі хатки під соломою - «Шевченківські хати» - стрімко зникають, руйнуються. Відходять у вічність і їхні останні жителі.

Першим на презентації видання виступив батько художника Євген Іванович Козюк - аграрій, краєзнавець, член Національної спілки журналістів. Він розповів, що в жилах їхньої родини тече польська, литовська та українська козацька кров. Прапрадід 25 років служив козаком у Запорізькій Січі, дід Володимира майстерно робив полотно і рядна на ткацькому верстаку, також добре умів в’язати снопи та китиці, щоб покривати українські хати, які тепер онук увіковічнює у своїх роботах. Бабуся вдома розмовляла польською, її батьки були знамениті тим, що виготовляли меблі, фаетони і брички. Предки Володіної мами, яка вміє гарно вишивати, за походженням литовці. «Теж великі були майстри. Дід Герман Петрович, крім хат, стодол, клунь, ще виготовляв музичні інструменти - гітари, балалайки. І дуже гарно умів на них грати та виконувати чудових українських пісень… На тих гарних традиціях виховувався і мій син».

- Коли я гортала фотоальбом Володимира Козюка, я чула голоси людей, які жили в цих білих хатинках, - сказала письменниця Ніна Гнатюк. - Я чула пахощі хліба з маминої печі, я відчувала доторк рідних долонь, я бачила батькові печальні сивини, я чула колискові пісні. Озивався дух зілля, насіння, яке чекало весни… Тобто озивалося життя попередніх батьківських і дідівських поколінь. Тому що хата - це не тільки житло, це не тільки прихисток для родини. Хата - це уособлення краси, вічності, добра, гостинності, всіх тих багатств, які таїть українська душа. Звичайно, відходить ця стара біленька подільська хата. Але завдяки таким добродіям, таким митцям, як пан Володимир Козюк, вона зберігається для вічності, зберігається на художньому полотні, у світлинах, зберігається в нашій пам’яті…

На «родини» унікального видання, занесеного до Книги рекордів України, прийшло чимало колег, шанувальників та друзів автора, серед яких був і Сергій Кудлаєнко, який вручив Володимиру Козюку вищу відзнаку ВГО «Країна» - Орден «За розбудову України».

Свою творчість дарували присутнім, зокрема, народна артистка Ірина Швець, дитячий ансамбль «Барвінок», оркестр «Арката», хор «Вінниця».

Фотоальбом «Хата під стріхою» надруковано в рамках обласної програми з підтримки книговидання. Як розповіла директор обласного департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Світлана Василюк, нині триває робота над ще одним спільним проектом із Володимиром Козюком - «Дума про Поділля». Він також не має аналогів в Україні.

Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua

Замовити продукцію ВТО "ОРДЕН"