- ГЕРОЯМ УКРАЇНИ - СПРАВЖНІ НАГОРОДИ ВТО "Орден" ВГО"КРАЇНА"та"ЗВИТЯГА"
- ПОДАРУНКИ ДО КОЖНОГО СВЯТА
- Нагороди "ЗА СЛУЖБУ ДЕРЖАВІ" захисникам Вітчизни
- Відзнаки для міст та територіальних громад
- Розробка нагород, знаків та відзнак для міст, ОТГ, підриємств та ГО
- Атрибути нагород: футляри, посвідчення та рамки
- Захисникам Вітчизни та волонтерам
- АЛЕЯ СЛАВИ - нагородження Героїв
- Коїни підрозділів, військових частин, міністерств та відомств
- Нагороди в/ч та підрозділів, розроблені та виготовлені ВТО "Орден"
- Відзнаки силових структур розроблені та виготовлені ВТО "Орден"
- Нагороди для медичних працівників- наших ангелів милосердя!
- ПЛАКЕТКИ та ЗНАЧКИ
- Нагороди силових структур, громадських організацій, для міст і громад, спортсменів, героям Чорнобиля
- ІСТОРІЯ НАГОРОД України та країн світу
- Розробка та виготовлення нагород та знаків та коїнів для В/Ч та підрозділів
- Мапа сайту
Артикул: ВТО_307
Він не боявся загинути, він боявся не захистити… Свою державу, свій народ, свою сім’ю, своїх побратимів… Він загинув за Лисичанськ – одне з українських міст Донбасу, яке звільняла, і яке досі захищає його рідна бригада.
Пам'ять підполковника Василя Спасьонова, начальника протиповітряної оборони 51 окремої механізованої бригади та військовослужбовців інших військових частин ЗСУ, які героїчно загинули, звільняючи Лисичанськ, у 2014, вшанували 24 липня під час урочистих заходів із нагоди 5-ї річниці звільнення міста від смертоносної російської окупації. До меморіальної дошки на їхню честь лягли квіти, прозвучав військовий салют.
Ті, хто мав честь знати Василя Володимировича і служити з ним пліч-о-пліч, - військовослужбовці 14 окремої механізованої бригади, побратими з зенітного ракетного полку, а також жителі Лисичанська схилили голови перед світлою пам’яттю воїна, друга, чоловіка, батька, офіцера і людини з великої літери.
Посмертно підполковник Василь Спасьонов був нагороджений знаком народної пошани – орденом «За мужність і відвагу» (№2038). Нагороду передано дружині підполковника Спасьонова, Аліні, яка продовжує справу чоловіка, захищаючи Батьківщину в 14 ОМБр та їхньому синові Глібу.
Кажуть, час гоїть рани. Та є рани, над якими час не владний… Світла пам'ять про Василя Спасьонова завжди незгасимим полум’ям горітиме в наших душах… Спочивай із миром, брате… Ворогу прощення не буде!