В Українському домі відбулося масштабне нагородження тих людей, які виявили сміливі та самовіддані дії під час Революції Гідності на Майдані Незалежності та під час бойових операцій в зоні АТО. Майже сто героїв отримали знаки народної пошани Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна», зокрема абсолютно нову відзнаку – «Знак народної пошани «За поранення»». Вручали нагороди директор Українського дому Юрій Стельмащук та голова ВОГ «Країна» Олександр Сопов.

Зокрема, «Знаком народної пошани «За поранення»» відзначили таких героїв АТО:

Блюд Сергій Васильович – рядовий, гранатометник 95-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ. Був призваний під час першої хвилі часткової мобілізації й уже 23 квітня 2014 року розпочав службу в районі АТО. У складі легендарної «роти медвежат» протягом 5 місяців виконував бойові завдання на передовій. 5 жовтня перебуваючи в Пісках, Сергій разом з іншими бійцями підрозділу отримав завдання зайняти висотку, щоб створити коридор для захисників донецького аеропорту, які готувалися відходити. БТР, в якому рухався Блюд, потрапив під шквал вогню. Розпочався бій, під час якого Сергій отримав надзвичайно важке поранення голови: в нього діагностували відкриту черепно-мозкову травму. Уже 6 жовтня, у день його народження Сергія, лікарі близько 8 годин боролися за його життя. Деякі фахівці пророкували, що чоловік ніколи не зможе повернутися до нормального життя, однак неймовірна воля до перемоги, жага життя допомогли Сергію вже за два місяці стати на ноги, а нині він повернувся на те ж місце роботи, де працював до мобілізації.

Власенко Геннадій Миколайович – майор податкової міліції, начальник оперативного відділу ГУ Державної фіскальної служби у Сумській області. Службу в районі АТО розпочав 2 жовтня 2015 року в складі зведеної міжвідомчої мобільної групи легендарного спецпідрозділу «Фантом». Виконував завдання у всіх гарячих точках Донецької області, а саме здійснював патрулювання вздовж лінії розмежування з метою виявлення фактів незаконного транспортування товарів та переміщення осіб на тимчасово окуповану територію. За два з половиною місяці здійснив близько 50 бойових виїздів. 11 грудня 2015 року в складі мобільної групи також виїхав на патрулювання вздовж лінії розмежування. Вранці 12 грудня в надзвичайно тяжких погодних умовах під час переслідування машини контрабандистів група майора Власенка потрапила в аварію. Бронеавтомобіль, на якому хлопці несли бойове чергування, злетів у кювет та кілька разів перевернувся. Медики діагностували в Геннадія перелом хребта та численні травми, однак вже за 2 місяці лікування майор знову став на ноги та повернувся на службу.

Довгорук Вадим Юрійович – сержант, старший розвідник 3-го окремого полку спеціального призначення ЗСУ. Бойове хрещення в районі АТО пройшов у вересні 2014 року в донецькому аеропорті. Там же отримав перше поранення у груди. Через півтора місяці лікування повернувся на службу і був направлений в район Дебальцевого. 16 лютого група, у складі якої був Вадим, виконувала бойове завдання з супроводу колони з Дебальцевого до Артемівська. Їхній БТР рухався першим. На виїзді з міста колона потрапила під обстріл. Розвідники вступили в бій, даючи можливість колоні відійти. У БТР, в якому перебував Довгорук, потрапив кумулятивний снаряд, унаслідок чого хлопцеві відірвало руку. Він вибрався з підбитого бронетранспортера та відповз у лісосмугу, де пробув чотири дні. За цей час Вадим сильно обморозив ноги й лікарям, на жаль, довелося ампутувати йому ступні. Нині Вадиму встановили протези. Він вчиться на психолога, щоб у майбутньому працювати з військовими.

Зєнцов Олександр Миколайович – старший прапорщик, інспектор прикордонної служби Одеського прикордонного загону. Виконував завдання в складі тактичного угрупування «Кордон», направленого в зону АТО для посилення українсько-російського кордону. Зважаючи на досвід оборони державного кордону в умовах бойових дій під час служби на радянсько-афганському та українсько-молдовському кордонах, став порадником для командирів та наставником для менш досвідчених бійців. Здійснював безпосередню охорону шести військових колон, які прямували через перешийок котла між Росією та підконтрольною бойовиками територією, а також евакуацію понад трьох десятків поранених українських військових. Неодноразово виконував бойові завдання на території противника. 9 липня 2014 року під час оборони пункту пропуску «Довжанський» потрапив під обстріл з гранатомета, отримавши контузію, баротравму, численні поранення та опіки. Після лікування знову повернувся на службу в Одеський прикордонний загін.

Коваленко Андрій Ігорович – сержант, командир відділення батальйону імені генерала Кульчицького Національної гвардії України. Пройшовши Майдан в складі третьої сотні самооборони, службу добровольцем в Нацгвардії розпочав у травні 2014 року. Тоді ж був направлений в зону АТО, де близько місяця виконував бойові завдання на горі Карачун, неподалік Слов’янська. Після нетривалого відпочинку повернувся на передову в район Дебальцевого, де 28 серпня в бою під Комісарівкою, виконуючи завдання з деблокуванні підрозділу ЗСУ, отримав тяжке поранення ноги та голови. Попри це продовжував вести вогонь, прикриваючи відхід групи. Переніс кілька операцій. Під час реабілітації пройшов вишкіл на курсі сержантів у Золочеві. Після одужання в травні 2015р. продовжив службу в лавах батальйону ім. генерала Кульчицького, зокрема двічі знову перебував у відрядженнях в районі АТО.

Козак Сергій Якович – старший сержант, головний сержант роти вогневої підтримки 95-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ. Добровольцем записався до армії й уже 7 квітня 2014 року був відкомандирований в зону АТО, де в складі групи оперативного реагування виконував бойові завдання. 22 червня поблизу села Долина колона, старшим провідним якої був Козак, потрапила у засідку. По першому бронетранспортеру, де перебував Сергій, був зроблений постріл з гранатомету. За розрахунком терористів, БТР мав злетіти у прірву. Проте завдяки раніше прийнятому Козаком рішенню вести бронетранспортер з відкритими люками, снаряд не розірвався в БТРі, а наскрізь пробив машину і вилетів назовні. Козак дістав серйозне поранення ноги – вона була майже відірвана, однак ще близько 20 хвилин військовий продовжував вести бій. Атаку вдалося відбити, жоден з близько трьох десятків бійців не загинув. Хірурги дивом змоги врятувати Сергієві ногу, йому було зроблено понад 30 операцій. Після півтора року лікування Козак повернувся на службу й нині здійснює бойову охорону блокпостів у Чонгарі.

Куць Владислав Олександрович – старший солдат, навідник 95-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ. З серпня 2014 року до лютого 2015-го служив у районі АТО в Донецькій та Луганській областях. Брав участь в боях за селище Кримське, Піски, в операції з деблокування Донецького аеропорту. Зокрема, під час штурму с. Спартак Владислав з кулемета успішно погасив всі вогневі точки противника і знищив його кулеметний розрахунок. 22 січня підрозділ, у складі якого був Куць, відбив спробу противника прорвати оборону на позиції «Катер», знищивши значну кількість живої сили та техніки ворога. Владислав отримав контузію, але відмовився від госпіталізації. 26 січня брав участь у штурмі, під час якого в районі залізничного мосту на ділянці Авдіївка — Донецьк в полон було захоплено 11 терористі, серед яких і польовий командир, громадянин РФ. Крім того, під час бою, подолавши мінне поле, Владислав з товаришами надали допомогу бійцям одного з екіпажів БТР, які потрапили під щільний мінометний обстріл.

Максимець Сергій Іванович – волонтер, майстер дзвонових справ. У 16 років почав сам відливати дзвони, і у 1999 став відомим майстром на Донбасі. Відновлював дзвіницю в Храмі Діви Марії у Віфлеємі, що була зруйнована унаслідок бомбардування. У новорічну ніч на початку нового тисячоліття, відлив знаменитий дзвін «Міленіум». Найбільшою гордістю майстра є третій в світі, з часів Київської Русі, прорізний колокол.  В травні 2014 року Сергій Максимець залишив дім в окупованому Донецьку, разом з родиною переїхав до столиці і розпочав займатися волонтерством. На особистому автомобілі чоловік їздить у зону АТО, розвозить для українських бійців медикаменти і провізію в найгарячіші точки по всьому фронту. З передової забирає поранених і доправляє їх в київські лікарні. Потрапляв у засідки, під мінометні обстріли, був важко контужений, але щоразу свою справу доводив до кінця. Нині в Донецьку він у «чорному списку». Але і це не завадило Сергію Івановичу евакуювати дітей з донецького Будинку дитини.

Романенко Аркадій Григорович – лейтенант, боєць добровольчого батальйону. 5 травня 2014 року став на захист територіальної цілісності України у складі батальйону «Айдар». Брав участь в операції з деблокування луганського аеропорту та звільнення населених пунктів Лутугино, Успенка, Георгієвка. Тоді ж вперше був поранений, але залишився виконувати завдання на передовій. Влітку 2014 року під час операції зі звільненні с. Хрящевате та смт Новосвітлівка, особисто здійснивши розвідку місцевості, проводив безпечними шляхами колони техніки та особового складу, убезпечивши їх від нападу. Під час боїв за Хрящевате отримав кілька серйозних поранень, але після лікування знову повернувся в зону АТО. Під час обстрілу ворогом 5 батальйону територіальної оборони взяв на себе командування батальйоном, який зупинив наступ бойовиків, закрив ділянку фронту від Амбросіївки до Тельманово і зайняв Амбросіївку. Восени 2014 року виконуючи обов’язки командира окремого штурмового батальйону Сухопутних військ ЗСУ керував обороною міста Щастя.

Шевченко Віталій Миколайович – капітан, командир механізованої роти 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Добровільно вступив на військову службу за контрактом в травні 2014 року й уже в серпні розпочав виконувати завдання в районі АТО. Брав участь в операції з деблокування іловайського угрупування. У листопаді 2014-го був направлений на позиції поблизу м. Щастя. 29 травня 2015 року близько обіду з боку мосту через річку Сіверський Донець, що була лінією фронту, почався обстріл українських позицій зі стрілецької зброї. З часом обстріл посилювався. Узявши зброю, Віталій з бойовими товаришами вирушили до мосту, де розташовувався пост та укріплення батальйону «Айдар». Їхня група розосередилася та прийняла бій. Завдяки грамотному розрахунку та прицільній стрільбі Шевченку вдалося знищити з кулемета кілька ворожих точок. Інтенсивність обстрілу зі стрілецької зброї зменшилася, але розпочався обстріл з гранатометів. Унаслідок одного з таких пострілів Віталій був тяжко поранений в голову. Два осколки зруйнували йому частину лобної кістки, ще два досі залишилися у кістках обличчя, чоловік осліп на одне око. Однак у тому бою саме завдяки його діям військовим вдалося відбити атаку терористів, а наступного дня силами бійців бригади за підтримки артилерії було звільнено декілька кілометрів протилежного берега.

Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua

Замовити продукцію ВТО "ОРДЕН"