7 липня 2024 року Україна вшановує свої Військово-морські сили. В цей день на честь воїнів моря лунають привітання і поздоровлення, вручаються державні нагороди та відомчі відзнаки.

В цьому році колектив ВТО «Орден» також доєднався до віншування наших моряків та підготував відзнаку, що гідно прикрасить однострої найкращих - Медаль «За службу державі» Військово-морські сили України»

А напередодні професійного свята вже перші відзнаки почали вручатися морякам, що одними з перших склали військову присягу на вірність народу України та розпочали розбудову сучасних Військово – морських сил незалежної України.

А на загал хочу представити біографію чудової людини, яку особисто знаю вже майже 33 роки – досвідченого морського офіцера, історика та мудрого викладача – капітана І рангу Удовенка Петра Івановича, який 34,5 років прослужив на надводних кораблях, атомних підводних човнах, у навчальних закладах флоту та Збройних сил України, людину, у якої Військово-морський флот визначив життєвий шлях і загартував життєву позицію.

Народився Петро Іванович 18 квітня 1944 року у селі Сошників, Бориспільського району, Київської області. Полум’я ІІ Світової війни спотворило рідне село, спалило дім і все господарство його батьків. Війна забрала життя батька - Івана Дмитровича і прадіда - Сови Хоми Тимофійовича. Мама - Надія Андріївна зустріла день Перемоги у чужій хаті з двома маленькими дітками на руках.

У 1947 – 1948 роках малий Петро ледве не помер від голодної смерті і тільки у грудні 1953 року члени родини перейшли вже у свою хату, яку збудували на Обірках, на старому хатнищі дідуся Дмитра.

У 1961 році Петро закінчив Старинську середню школу. У тому ж році вступає до Технічного училища №4 міста Магнітогорська. По закінченню рік працював машиністом автокрану.

У червні 1963 року призваний на строкову службу на флот. Закінчив Школу зв’язку Тихоокеанського флоту на острові Руський. У березні 1964 року направлений служити на новітній на той час ракетний крейсер «Адмірал Фокін» радіотелеграфістом. Восени того ж року на крейсері у складі Експедиції особливого призначення здійснив перехід

Північним морським шляхом на Тихоокеанський флот. Неодноразово ходив у далекі походи, виконував бойові завдання. Як доброволець, приймав участь у наданні допомоги В’єтнаму, народ якого боровся за свою незалежність.

Під кінець строкової служби, у серпні 1967 року, вступає до Київського вищого військово- морського політичного училища, яке закінчив в липні 1971 року з відзнакою за спеціальністю – воєнно-політична штурманська ВМФ. Присвоєно кваліфікацію – офіцер- політпарцівник з вищою освітою.

Службу продовжив на Північному флоті заступником по політичній частині командира бойової частини зв’язку та спостереження крейсера «Олександр Невський». У лютому - березні 1972 року приймав участь у порятунку атомного підводного човна з балістичними ракетами на борту К-19, що потерпав від пожежі у Північній Атлантиці.

З жовтня 1973 року по жовтень 1980 року проходив службу на атомних підводних човнах на посадах пропагандиста дивізії та заступника командира по політичній частині АПЧ 3 дивізії, що базувалася у Західній Ліці. Разом з екіпажем неодноразово виконував завдання бойової службі у різних частинах Північного і Атлантичного океанів.

У 1979 році виводив АПЧ з заводу міста Ленінград по Біломоро-Балтійському каналу у Біле море. У складі екіпажу брав участь у проведенні державних випробувань та введенні АПЧ до бойового складу Північного флоту.

1975-1979рр. - заочно навчався у Воєнно-політичній академії на військово-педагогічному факультеті за спеціальністю – воєнно-педагогічна суспільних наук. Здобув кваліфікацію – офіцер з вищою воєнною освітою – політпрацівник.

У жовтні 1980 року за станом здоров’я був переведений до Київського ВВМПУ на кафедру історії викладачем.  Будучи здобувачем підготував та у червні 1985 року захистив дисертацію кандидата історичних наук. Дисертація була присвячена підготовці української молоді до служби у Збройних силах. З 1986 року доцент кафедри історії.

У грудні 1991 року голосував за незалежність України, а в лютому 1992 року прийняв присягу на вірність народу України. Отримав членство Спілки офіцерів України.  У 1993 році на добровільних засадах ввійшов до групи педагогів по розробці документів для створення нового навчального закладу Збройних сил України.

У червні 1994 року призначений начальником (деканом) соціально-психологічного факультету новоствореного Київського військового гуманітарного інституту. За роки перебування на посаді неодноразово зустрічався з представниками Збройних сил

США і НАТО, брав участь у розробці концепції розбудови Збройних сил України та її Військово-морських сил.

У листопаді 1997 року звільнений з лав Збройних сил України за станом здоров’я. Після звільнення в запас Петро Іванович працював в інституті заступником з наукової і методичної роботи; у Міжнародному центрі перспективних досліджень - експертом і керівником проекту з партійної політики; у Центрі воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України - старшим науковим працівником. 

За роки служби і праці особисто та у співавторстві з колегами підготовлено і надруковано понад 150 наукових праць українською, російською та англійською мовами. Понад 20 разів був нагороджений державними, відомчими та громадськими відзнаками.

Петро Іванович є членом громадської організацій ветеранів – підводників України та членом президії Всеукраїнського міжконфесійного релігійного християнсько-військового Братства. Брав активну участь у розробці концепції діяльності військових капеланів Збройних сил України та у підготовці військових капеланів.

Тому, за сприяння голови комісії «Народна шана», представника Всеукраїнської колегії фалеристики, геральдики та вексилології у Сумській області Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна» та голови Сумської філії громадської організації «Спілка морських піхотинців України «Сумське морське зібрання», за бездоганну та сумлінну службу, високий професіоналізм і зразкове виконання обов’язку 06.07.2024 року капітана І рангу Удовенка Петра Івановича було нагороджено знаком народної пошани - відзнакою ВГО «Звитяга» - медаллю «За службу державі» Військово-морські сили України» №2.

Честь Вам і шана Флагмане!

Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua

Замовити продукцію ВТО "ОРДЕН"