1 батальйон оперативного призначення резервістів імені Героя України генерала Сергія Кульчицького.

Нагрудний знак "Батальйон ім. Кульчицького"

Пам'ятна медаль "За вірність традиціям батальйону"

Пам'ятна медаль "Милосердя Мужність Турбота"

Відзнаки розроблені колективом Виробничо-творчого об’єднання «Орден».

Нагородження проводиться наказом командира батальйону.

1 батальйон оперативного призначення резервістів імені Героя України генерала Сергія Кульчицького - добровольче формування Національної гвардії України, підпорядковане Північному оперативному територіальному об'єднанню.

Батальйон був сформований із членів Самооборони Майдану. Був названий на честь Героя України, генерал-майора внутрішніх військ МВС Кульчицького Сергія Петровича. Командир батальйону - підполковник Толочко Віктор Анатолійович, позивний - «Майдан».

15 березня 2014 року близько 500 добровольців із Самооборони Майдану вирішили стати резервістами Національної гвардії України, після чого вирушили до села Нові Петрівці, Київська область, на полігон бригади спецпризначення «Барс», яка ввійшла до щойно створеної Нацгвардії. Вiд штабу Самооборони Майдану координацією процесу формування батальйону займався сотник 9 сотні Андрій Антонищак.

Бойовим навчанням та злагодженням добровольців керував начальник Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України генерал-майор Сергій Кульчицький.

Сергій Петрович Кульчицький народився 17 грудня 1963 року в місті Веймар Німецької Демократичної  Республіки, де в той час у Групі радянських військ у Німеччині служив його батько Петро Іванович - офіцер Збройних Сил СРСР, вихідець із села Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області. Пізніше, 1967-го, батька перевели до Далекосхідного військового округу, тож дитинство Сергія пройшло у військових містечках різних гарнізонів.

За прикладом батька (він пішов у відставку у званні майора, помер 2003 року у 79-річному віці) Сергій ще в юні роки прийняв рішення стати військовим. В 1979-му, після закінчення 8-го класу він без відома батьків подав документи до Уссурійського суворовського військового училища. Закінчивши його в 1981 році, Сергій вступив до Далекосхідного загальновійськового командного училища, дислокованого у місті Благовіщенську Амурської області. Навчався у підрозділі, який готував офіцерів морської піхоти. Весь період навчання був старшиною курсу, отримав військове звання «старшина».

У 1985 році Сергій  закінчив училище з відзнакою, і, маючи право обирати місце служби, під час розподілу обрав вакансію на Північному флоті. Офіцерську службу почав на посаді командира десантно-штурмового взводу 876 окремого десантно-штурмового батальйону 61 бригади морської піхоти, дислокованої у місті Печенга-1 Мурманської області.

Старанний та ініціативний офіцер швидко просувався по службі: у 1989 - 1991 рр. він обіймав посаду заступника командира з тилу - начальника тилу, у 1991 - 1992 рр. - начальника штабу - заступника командира 876 окремого десантно-штурмового батальйону 61 бригади морської піхоти. Закріплена за ним бойова техніка завжди була на ходу.

Після проголошення незалежності України 1991 року капітан Кульчицький перевівся в Україну. У 1992 - 1993 рр. - заступник командира  по бойовій та спеціальній підготовці, у 1993 - 1994 рр. - заступник командира по службі - начальник штабу, у 1994 - 1995 рр. - командир 14 окремого батальйону Національної гвардії України (військова частина 1441, місто Тернопіль).

У 1995 році призначений командиром мотострілецького батальйону 23 окремої бригади Національної гвардії України (військова частина 2209, місто Сімферополь), у 1996 - 1997 рр. - командир 41 окремого батальйону морської піхоти 1 окремої бригади морської піхоти 7 дивізії  Національної гвардії України (військова частина 2223, місто Феодосія). У 1997 - 1998 рр. - заступник командира з бойової та спеціальної підготовки 24 полку Національної гвардії України, у 1998 - 2003 рр. - заступник командира і командир 24 окремого батальйону 5 дивізії Національної гвардії України (з грудня 1999 року - Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, військова частина 1241, місто Івано-Франківськ).

У 2003 році  полковник Кульчицький був переведений до органів внутрішніх справ, до 2005-го обіймав посаду заступника начальника штабу - начальника оперативного відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області.

У 2005 - 2010 рр. Сергій Петрович призначений командиром 2 окремої Галицької ордена Червоного Прапору бригади Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України (військова частина 3002, місто Львів). У 2010 році закінчив Національну академію оборони України.  2010 - 2012 рр. - заступник начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України. З серпня 2012 року - начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління внутрішніх військ МВС України (з квітня 2014-го - Головного управління Національної гвардії України). Указом Президента України від 24 серпня 2013 р. Сергію Кульчицькому було присвоєно військове звання генерал-майор.

За вмілі та сміливі дії під час ліквідації наслідків повені в Хустському районі Закарпатської області Сергія Кульчицького відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. За заслуги перед Вітчизною генерал-майор Кульчицький нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, орденом «Ілля Муромець», орденом «1020 років хрещення Київської Русі», вищою нагородою товариства Червоного Хреста України «Почесна відзнака» та 8 медалями, зокрема медаллю «За відзнаку у військовій службі».

У Нових Петрівцях майбутні гвардійці вивчали основи рукопашу та тактику вуличного бою, вчилися діяти у складі відділення, пройшли вогневу підготовку та практичні стрільби із автоматів, пістолетів-кулеметів, снайперських гвинтівок, ручних кулеметів і великокаліберних кулеметів, метали наступальні та оборонні гранати.

Генералу вдалося неможливе – поєднати та примирити колишніх ворогів – міліціонерів та самооборонівців Майдану.

До честі Кульчицького, він був не лише хорошим воїном, не лише хорошим психологом, але й дуже добрим господарником. Сергій Кульчицький окрім бойової підготовки  підкреслював духовне значення Національної гвардії для країни, яка об'єднала патріотів своєї країни в боротьбі з неочікуваним агресором.

Вже 5 квітня, 300 резервістів 1 резервного батальйону оперативного призначення НГУ склали присягу  на вірність народові України. Після-відбули на схід України, спочатку в Павлоград, Дніпропетровська область, а потім, - на бойове чергування в район Ізюм -Слов'янськ.

І хоча командування планувало, що Кульчицький приступить до підготовки другого батальйону, генерал вирушив на Схід. Вимогливий та принциповий, Кульчицький вимагав від себе та підлеглих сумлінного виконання службових обов'язків на благо України, повністю віддавався роботі, турбувався про підлеглих і в тяжку хвилину ставав горою на їх захист. Від першого дня він був поряд зі своїми солдатами, завжди літав або їздив туди, де вони стояли: жив у наметі, їв нехитру солдатську їжу, яку, бувало, сам і готував. Він захищав Україну і робив це добре, робив свою справу чесно.

Більше  місяця  генерал  Кульчицький  разом  з  бійцями перебував в зоні проведення АТО,  до останнього  подиху  залишався вірним своєму народові, служінню якому присвятив своє життя.

Життя Сергія Кульчицького, 32 роки якого було присвячено військовій службі, обірвалося 29 травня 2014 року  під  містом  Слов'янськ, у збитому бойовиками вертольоті, на борту якого разом із Сергієм Петровичем загинули 12 його побратимів.

У липнi 2014 року із солдатiв 1 та 2 резервних батальйонів НГУ сформували батальйон оперативного призначення імені генерала Сергія Кульчицького, або, як називають його самі бійці, — «батальйон імені Кульчицького».

30 листопада 2016 року Указом Президента України, враховуючи особливі заслуги перед Батьківщиною Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького та зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань особовим складом батальйону оперативного призначення (резервного батальйону) 27 бригади Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України батальйону було присвоєно ім'я Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького з отриманням найменування «Батальйон оперативного призначення (резервний батальйон) імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького 27 бригади Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України».

 Втрати:

2014

Гейсун Ігор Володимирович, старший лейтенант резерву, командир взводу, загинув 9 травня.

Зінчик Станіслав Михайлович, рядовий резерву, стрілець, загинув 24 травня.

Гулик Артур Ярославович, солдат резерву, кулеметник, загинув 26 червня.

Матвієнко Микола Миколайович з позивним «Дядя Коля», молодший сержант резерву, старший стрілець-навідник, загинув 28 серпня.

Курмашев Олексій Васильович з позивним «Альпініст», старший солдат резерву, снайпер, загинув 28 серпня.

Тищенко Андрій Іванович з позивним «Тихий», солдат резерву, стрілець, загинув 28 серпня.

Дога Олег В'ячеславович, солдат резерву, стрілець, загинув 28 серпня.

Ухарський Федір Валерійович з позивним «Дядя Федя», прапорщик резерву, офіцер взводу інструкторів, загинув 3 вересня 2014.

Єременко Віктор Вікторович з позивним «Тигр», старший солдат резерву, снайпер, загинув 11 вересня.

Кононович Іван Миколайович, солдат резерву, стрілець, загинув 1 жовтня.

 2015:

Каплуненко Ігор Валентинович з позивним «Старшина», старшина резерву, заступник командира взводу, загинув 5 січня.

Малюта Роман Володимирович з позивним «Джин», старшина резерву, інструктор-командир відділення, загинув 5 січня.

Матківський Володимир Анатолійович з позивним «Маланець», старший солдат резерву, молодший інструктор-кулеметник, загинув 5 січня.

Бурка Віктор Павлович з позивним «Дядя Вітя», старший солдат резерву, снайпер, загинув 5 січня.

Зубчук Роман Валентинович з позивним «Маріман», старший солдат резерву, снайпер, загинув 5 січня.

Лінивенко Юрій Володимирович з позивним «Пастор», старший солдат резерву, кулеметник, загинув 5 січня.

Рожанський Пантелеймон Петрович з позивним «Пантя», старший солдат резерву, старший стрілець-навідник, загинув 5 січня.

Сокач Роман Михайлович з позивним «Мамай», старший солдат резерву, старший кулеметник, загинув 5 січня.

Скрут Ростислав Стефанович з позивним «Скрудж», старший солдат резерву, кулеметник, загинув 5 січня.

Щіпов Максим Юрійович з позивним «Макс», старший солдат резерву, снайпер, загинув 5 січня 2015.

Герасимюк Тарас Павлович з позивним «Одиночка», солдат резерву, старший стрілець-навідник, загинув 5 січня 2015.

Фурик Роман Степанович, підполковник міліції, старший інспектор, загинув 9 січня.

Лагно Роман Іванович, старший солдат резерву, старший кулеметник, загинув 9 січня.

Дідач Ігор Йосифович, старший солдат резерву, стрілець-гранатометник, помер 17 січня від травм, що зазнав у ДТП 5 січня.

2016 - Олеськів Ігор Степанович, 27 червня.

 2018:

Мирослав Сливка, 27 січня 2018, Верхньоторецьке.

Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua

Замовити продукцію ВТО "ОРДЕН"