ДВА КРОКИ до заможної, європейської України!

Навряд чи хтось заперечуватиме, що розміщення у відкритому доступі електронних декларацій десятків тисяч посадовців різного рівня спричинило справжній шок у мільйонів українців: мало хто міг уявити реальний масштаб прірви між багатими й бідними. Але цей крок був жорсткою необхідністю, обов’язковою дією на шляху до справжньої демократії, і звинувачувати інструмент е-декларування статків у спричиненні хвилі суспільного обурення, гніву та осуду є так само безглуздо, як картати за пошкодження шкіри скальпель, яким видаляють злоякісну пухлину. Суспільство має усвідомити, що впровадження прозорості наявного майнового стану є першим кроком до прозорості й законності змін цього самого стану у майбутньому – тобто процесу отримання та витрачання грошових коштів та інших цінностей. Жодну хворобу неможливо вилікувати, не встановивши точний діагноз, які б неприємні речі він не містив – це стосується не лише медицини.

 

 

Але на шляху до формування некорумпованої й заможної європейської держави українске суспільство і влада мають здійснити ще один крок – реформування нагородної системи, гармонізація нагородної політики відповідно до стандартів демократії. Багатьом цей крок видається не настільки очевидним, як регламентація набуття матеріальних статків. Але ж нагородна система є інструментом морального заохочення та суспільного визнання заслуг, що в умовах сучасного соціуму має стати не меншою цінністю, ніж грошові заощадження чи нерухомість. Пріоритетні напрями реформи нагородної системи України є фактичними аналогами етапів е-декларування: розміщення у відкритому доступі повних реєстрів нагороджених (із зазначенням конкретних заслуг та ініціаторів нагородження) та впровадження дієвого правового механізму, який би дозволяв не лише високопосадовцям, а й простим громадянам визначати тих, хто заслуговує нагороди. Наявна ж ситуація вельми далека від прийнятної: траплялися випадки, коли Президенти України нагороджували державними нагородами очільників іноземних країн за допомогою втаємничених Указів або взагалі без таких, а керівництво МВС і сьогодні відмовляється повідомити, кого саме нагороджено іменною вогнепальною зброєю найдивовижніших взірців; статус Героїв України на законних підставах зберігають зрадники, а тисячі справжніх героїв не отримують заслужених нагород.

 

Мабуть, не варто вперто витрачати час на винахід велосипеда: деякі цікаві новації вже апробовані й ефективно функціонуть – бодай навіть у форматі громадських об’єднань. Так, зокрема, унікальний механізм відкритої нагородної системи впроваджено ВГО «Країна» - це дозволяє оперативно й гідно відзначити достойних, а відкритий реєстр нагороджених та ініціаторів нагородження слугує для уникнення можливих зловживань й встановлення об’єктивності й неупередженості. Поза сумнівом, подібне ноу-хау заслуговує впровадження на державному, відомому та муніципальному рівні нагородної системи.

 

Реформування нагородної системи України не варто відкладати – його слід розпочинати негайно, адже неефективна і непрозора, незбалансована і вкрай недосконала система морального заохочення є не меншою загрозою для суспільства й самої державності, ніж кричуща майнова нерівність чи незаконне збагачення.

 

Сопов О.М.

Царенко М.В.